How big is Бетельгейзе?

Бетельгейзе — червона зоря-надгігант у сузір’ї Оріон, найближча до Землі серед червоних надгігантів. У дослідженні 2020 року оцінили, що її ширина становить близько 1,1 мільярда кілометрів, тобто приблизно в 760 разів більше за ширину Сонця. Це ширина видимої поверхні зорі, і це значення непевне, бо відстань до зорі відома неточно.

Розмір

У зір немає твердої поверхні, тому розмір Бетельгейзе оцінюють за двома величинами: видимою шириною на небі та відстанню до зорі. Видиму ширину точно виміряли методом інтерферометрії, за якого поєднують світло від кількох телескопів. Вона становить близько 42 тисячних кутової секунди, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса. Таку видиму ширину має людська волосина на відстані близько 490 метрів.

Відстань визначити важче. У 2020 році група під керівництвом Мерідіт Джойс використала комп’ютерні моделі пульсацій Бетельгейзе, щоб оцінити радіус зорі в 764 радіуси Сонця. Звідси ширина близько 1,06 мільярда кілометрів, у межах від 0,98 до 1,22 мільярда, а сама зоря опиняється на відстані приблизно 550 світлових років від нас (де світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік). За іншими оцінками, зоря розташована далі — на відстані близько 650 світлових років, і на такій відстані та сама видима ширина означала б зорю завширшки близько 1,3 мільярда кілометрів.

Бетельгейзе — також змінна зоря. Вона пульсує з циклом близько 400 діб, тому її поверхня рухається, а яскравість змінюється. За межами видимої поверхні зоря має величезну розтягнуту зовнішню атмосферу.

Порівняння розмірів

Ширина Бетельгейзе приблизно в 760 разів більша за ширину Сонця, діаметр якого становить близько 1,39 мільйона кілометрів.
Якби Бетельгейзе опинилася на місці Сонця, її поверхня сягала б за орбіту Марса, приблизно на дві третини шляху до орбіти Юпітера.
За об’ємом у неї могло б уміститися понад 400 мільйонів Сонць.
Антарес, наступна менша зоря на цьому сайті та ще один червоний надгігант, приблизно в 680 разів ширший за Сонце, тому Бетельгейзе ширша за нього приблизно на одну десяту.
Якби Сонце зменшили до розміру баскетбольного м’яча, Земля була б намистиною діаметром 2 міліметри на відстані 26 метрів, а Бетельгейзе — кулею діаметром близько 180 метрів.

Послаблення блиску 2019 року

Наприкінці 2019 року Бетельгейзе помітно потьмяніла, і це тривало кілька місяців. Спостереження за допомогою космічного телескопа «Габбл» та інших обсерваторій показали причину. У 2019 році зоря скинула значну частину своєї видимої поверхні під час величезного виверження, яке називають поверхневим викидом маси. Маса викинутої речовини в кілька разів перевищувала масу Місяця і приблизно в 400 мільярдів разів — масу типового виверження на Сонці.

Віддаляючись від зорі, ця речовина охолола й перетворилася на пилову хмару, яка закрила частину зоряного світла. Викид також перервав 400-добову пульсацію, за якою астрономи стежили майже 200 років. Очікують, що Бетельгейзе завершить життя як наднова — зоря, що вибухає, — але астрономи, які досліджували цей викид, дійшли висновку, що він не обов’язково був ознакою близького вибуху.

Прихована зоря-супутник

У 2025 році астрономи оголосили про перше ймовірне спостереження невеликої зорі-супутника за допомогою телескопа «Джеміні-Північний». Зорю-супутник назвали Сіварха, що означає «її браслет». Сіварха обертається навколо Бетельгейзе приблизно раз на шість років і проходить крізь величезну зовнішню атмосферу надгіганта. Поряд із Бетельгейзе Сіварха крихітна.

У січні 2026 року астрономи повідомили про слід щільного газу, який зоря-супутник залишає, рухаючись крізь зовнішню атмосферу Бетельгейзе. У липні 2026 року Європейська південна обсерваторія оприлюднила найчіткіше на сьогодні зображення зорі-супутника, зроблене її Дуже великим телескопом. Зображення наводить на думку, що маса зорі-супутника в два-три рази більша за масу Сонця. Зорю-супутник буде найкраще видно наступного разу в листопаді 2027 року.