1 йоктометр!
Станом на 2026 рік t-кварк — найважча з відомих елементарних частинок. Елементарна частинка, наскільки можна судити з експериментів, не складається з нічого меншого. Розміру t-кварка не виміряно, тому 1 йоктометр, указаний вище, — це умовне значення, а не результат вимірювання. Це значення позначає розмір, набагато менший за той, який може виявити будь-який експеримент.
Йоктометр — це 10−24 метра, трильйонна частка трильйонної частки метра. Жоден експеримент не виміряв розміру t-кварка чи будь-якого іншого кварка. У всіх досі проведених дослідах кварки поводяться як точки.
Щоб визначити розмір частинки, фізики спрямовують на неї інші частинки й спостерігають, як вони відскакують. Експеримент ZEUS на прискорювачі HERA вивчав зіткнення електронів із протонами й не помітив жодних ознак того, що кварки всередині протонів мають якийсь розмір. У 2016 році в ZEUS повідомили, що радіус цих кварків, якщо він у них є, має бути меншим за 4,3 × 10−19 метра. Це верхня межа, а не розмір, і її отримано для кварків усередині протонів, а не для t-кварка.
Particle Data Group, яка збирає результати вимірювань частинок з усього світу, подає масу t-кварка як 172,56 ± 0,31 ГеВ. Фізики елементарних частинок вимірюють масу в таких одиницях енергії, а ГеВ — це мільярд електронвольтів. Маса t-кварка близька до маси цілого атома золота. Вона приблизно у 40 разів більша за масу b-кварка, наступного за масою кварка.
Те, що t-кварк важкий, не робить його великим. Маса й розмір — різні властивості, і в експериментах жоден кварк, важкий чи легкий, не виявив жодного розміру.
Науковці з експериментів CDF і DZero оголосили про відкриття t-кварка 2 березня 1995 року. Вони знайшли його на Теватроні — прискорювачі Фермілабу, де протони зіштовхували з антипротонами. Нині Великий адронний колайдер у ЦЕРНі створює t-кварки парами, здебільшого під час зіткнень між глюонами — частинками, які утримують кварки разом.
t-кварк розпадається менш ніж за 10−24 секунди на W-бозон і b-кварк. Інші кварки об’єднуються в більші частинки, які називають адронами, як-от протони, але на це потрібен час, у кілька разів більший за 10−24 секунди. t-кварк розпадається, не встигнувши увійти до складу жодного адрона. Він живе надто коротко, щоб його можна було спостерігати безпосередньо, тому в експериментах його впізнають за частинками, на які він розпадається.