How big is Орієнтовний розмір Всесвіту?

Всесвіт — це весь простір і все, що в ньому є. Ніхто не знає, наскільки він великий, і він може бути нескінченним. Розмір, показаний вище, — 1 600 йоттаметрів (близько 170 мільярдів світлових років), — не є результатом вимірювання. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік.

Розмір

Частина, яку можна виміряти, — це видимий Всесвіт, область, з якої світло встигло дійти до Землі від часу Великого вибуху. Він завширшки близько 93 мільярдів світлових років. Весь Всесвіт, імовірно, набагато більший, але поки що для його розміру встановлено лише обмеження, а виміряти його не вдалося.

Один зі способів установити межу — виміряти форму простору. Якби простір був викривлений і замикався сам на себе, як поверхня кулі, Всесвіт мав би скінченний розмір. Вимірювання супутника «Планк» разом з оглядами галактик показують, що простір плаский із точністю приблизно до 0,2%.

Аналіз 2011 року поєднав такі вимірювання. Він показав із достовірністю 99%, що Всесвіт за об’ємом щонайменше у 251 раз більший за видимий Всесвіт. Якщо простір точно плаский або викривлений у протилежний бік і не має незвичайної форми, Всесвіт нескінченний.

Порівняння розмірів

Якби видимий Всесвіт зменшили до розміру баскетбольного м’яча завширшки близько 24 сантиметрів, весь Всесвіт містив би щонайменше стільки ж простору, скільки куля діаметром 1,5 метра.
За об’ємом у всьому Всесвіті вмістилося б щонайменше 8 × 10⁶¹ планет розміром із Землю, де 10⁶¹ — це одиниця та 61 нуль після неї.
Простір, що замикається сам на себе, міг би в принципі бути меншим за видимий Всесвіт. Пошук 2004 року виключив для широкого спектра форм Всесвіт, менший за 24 гігапарсеки (78 мільярдів світлових років) завширшки. Це приблизно 84% ширини видимого Всесвіту.

Пошуки Всесвіту, що замикається сам на себе

Простір може бути скінченним без викривлення, якщо він замикається сам на себе. Так працюють деякі відеоігри: корабель, що залітає за один край екрана, повертається з протилежного краю. У такому Всесвіті світло з однієї й тієї самої ділянки могло б доходити до Землі з кількох напрямків.

Космічне мікрохвильове фонове випромінювання — слабке сяйво, що залишилося від раннього Всесвіту, — тоді показувало б у різних частинах неба збіжні кола з гарячих і холодних плям. У 2004 році команда шукала такі кола на картах, створених космічним апаратом НАСА WMAP. Збіжних кіл із радіусом, більшим за 25 градусів, вони не знайшли.

Для широкого спектра можливих форм це виключає Всесвіт, менший за 24 гігапарсеки завширшки, де гігапарсек — це приблизно 3,26 мільярда світлових років. Пошук не міг виключити більші Всесвіти, що замикаються самі на себе, або нескінченний Всесвіт.