Велика Стіна Геркулеса — Північної Корони — гігантська структура в далекому Всесвіті, яку запропонували у 2014 році, хоча інші дослідники сумніваються, що вона існує. Її першовідкривачі оцінюють її ширину в 2 000–3 000 мегапарсеків, або близько 6,5–9,8 мільярда світлових років. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, а мегапарсек дорівнює приблизно 3,26 мільйона світлових років. Розмір, показаний вище, — близько 9,5 мільярда світлових років — наближається до верхньої межі цього діапазону.

Розмір

Структуру помітили в розподілі гамма-сплесків — найенергійніших відомих вибухів. Вони виникають, коли гинуть масивні зорі в далеких галактиках, тож позначають місця, де є галактики та звичайна речовина. Відстань до сплеску астрономи визначають за його червоним зміщенням — мірою того, наскільки розширення Всесвіту розтягнуло його світло.

У 2014 році Іштван Горват, Джон Гаккіла та Жолт Баґой розподілили 283 сплески з відомим червоним зміщенням на дев’ять груп за відстанню. У групі із червоним зміщенням 1,6–2,1, 14 із 31 сплеску були зосереджені приблизно в одній восьмій частині неба. Дослідження 2015 року на основі 361 сплеску виявило те саме скупчення. Воно повністю охоплює сузір’я Геркулес і Північна Корона, і саме ці сузір’я дали структурі її загальновживану назву.

Розмір — це ширина структури на небі, де 2 000–3 000 мегапарсеків становлять 6,5–9,8 мільярда світлових років. Її глибина вздовж променя зору відома погано. Світло з цієї ділянки вирушило приблизно 10 мільярдів років тому, коли Всесвіту було приблизно 3–4 мільярди років.

Порівняння розмірів

Якби Чумацький Шлях завширшки близько 100 000 світлових років зменшили до розміру баскетбольного м’яча, Велика Стіна була б завширшки близько 16–23 кілометрів.
Приблизно 65 000–98 000 дисків Чумацького Шляху, розташованих бік о бік, умістилися б упоперек Великої Стіни.
Велика Стіна була б приблизно у 7–10 разів довша за Комплекс надскупчень Риб — Кита — смугу скупчень галактик, до якої входить Чумацький Шлях. Ця смуга завдовжки близько 1 мільярда світлових років.
Велика Стіна була б у 5–7 разів довша за Велику Стіну Слоуна — смугу галактик завдовжки 1,37 мільярда світлових років, яку в 2005 році назвали найбільшою зі спостережених структур.
Видимий Всесвіт, що має в поперечнику приблизно 93 мільярди світлових років, у 10–14 разів ширший за Велику Стіну.

Сумніви щодо її існування

Це твердження оскаржують. Дослідження 2016 року, у якому використали сплески, зареєстровані трьома космічними телескопами, знайшло мало доказів того, що сплески групуються за червоним зміщенням. Телескопи також спостерігають одні ділянки неба частіше за інші, і через це сплески можуть здаватися скупченими, хоча насправді це не так.

У дослідженні 2020 року початкові тести провели на багатьох змодельованих картах неба, де немає жодної структури, і часто знаходили скупчення, такі самі сильні, як справжнє. За новішими даними скупчення виглядало ще менш значущим. У дослідженні дійшли висновку, що існування Великої Стіни «слід розглядати як у кращому разі сумнівне».

Першовідкривачі й надалі стверджують, що групування справжнє. У 2020 році вони написали, що це, можливо, найбільша структура у Всесвіті, але щоб вирішити це питання, потрібна майбутня місія, наприклад супутник THESEUS.

Чому важливий її розмір

Космологи очікують, що в найбільших масштабах Всесвіт має виглядати однорідним, без структур, більших за кілька сотень мегапарсеків. У статті 2015 року зазначили, що Велика Стіна була б значно більшою за приблизно 100 мегапарсеків, на яких, як вважали, закінчуються структури. У критичній статті 2020 року розмір найбільших очікуваних структур оцінюють приблизно в 260 мегапарсеків.

Першовідкривачі також зазначили, що кілька дуже великих структур можуть виникнути випадково. Вони додали, що Велика Стіна може бути групою менших структур, розташованих уздовж одного напрямку.

Джерела

Possible structure in the GRB sky distribution at redshift two. Horváth et al., Astronomy and Astrophysics, 2014.
New data support the existence of the Hercules-Corona Borealis Great Wall. Horváth et al., Astronomy and Astrophysics, 2015.
The clustering of gamma-ray bursts in the Hercules-Corona Borealis Great Wall: the largest structure in the Universe?. Horváth et al., Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 2020.
Investigation of Redshift- and Duration-Dependent Clustering of Gamma-ray Bursts. Ukwatta and Woźniak, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 2016.
Re-Examining the Evidence of the Hercules-Corona-Borealis Great Wall. Christian, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 2020.
Measuring the Universe. International Astronomical Union.
Planck 2018 results. VI. Cosmological parameters. Planck Collaboration, Astronomy and Astrophysics, 2020.
Hubble's Deep Fields. NASA Science.
A Map of the Universe. Gott et al., The Astrophysical Journal, 2005.
More about clustering on a scale of 0.1 c. Tully, The Astrophysical Journal, 1987.
Our Milky Way Galaxy: How Big is Space?. NASA Science.
Official Basketball Rules 2026: Basketball Equipment. FIBA, 2026.

Report a Problem

for Велика Стіна Геркулеса — Північної Корони