How big is Туманність Кіля?

Велика туманність у Кілі, яку зазвичай називають туманністю Кіля, — величезна хмара газу й пилу, що світиться, у південному сузір’ї Кіль. Вона розташована на відстані приблизно 7 500 світлових років від Землі, де світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік. У ній утворюються нові зорі, а також є одні з найбільш масивних відомих зір. Газ туманності, що світиться, простягається приблизно на 390–650 світлових років залежно від того, наскільки слабке світіння враховують.

Розмір

Туманність поступово згасає біля країв, тому опубліковані розміри суттєво відрізняються. ESO, Європейська південна обсерваторія, описує її як таку, що простягається приблизно на 100 світлових років, а NASA наводить значення близько 300 світлових років. Вимірювання, які охоплюють слабкий зовнішній газ, дають більші значення.

Глибокі знімки показують нитки та бульбашки газу, що світиться, які простягаються понад 3 градуси неба. Це понад 120 парсеків, де парсек — це приблизно 3,26 світлового року, або понад 390 світлових років. Порівняльне дослідження гігантських хмар газу, що світиться, у Чумацькому Шляху та сусідніх галактиках подає туманність завширшки приблизно 200 парсеків, або 650 світлових років. Це значення позначене як невизначене.

Розмір, указаний вище, 4,4 ексаметра, — це 4,4 × 10¹⁸ метра, де 10¹⁸ — це одиниця з 18 нулями. Це приблизно 465 світлових років, у межах виміряного діапазону. Відстань до туманності відома з точністю приблизно до 2 %. Астрономи визначили цю відстань переважно за туманністю Гомункул, хмарою газу, що розширюється від зорі Ета Кіля поблизу серця туманності, порівнявши, як швидко хмара збільшується на небі, зі швидкістю руху її газу.

Порівняння розмірів

Якщо дивитися із Землі, слабкий зовнішній газ туманності простягається на понад п’ять ширин повного Місяця.
Омега Центавра, найбільш масивне з відомих кулястих зоряних скупчень Чумацького Шляху станом на 2026 рік, має яскраву основну частину завширшки від 150 до 190 світлових років, що менше ніж половина ширини газу, що світиться, у туманності Кіля.
«Містична гора», стовп газу й пилу всередині туманності, заввишки 3 світлові роки. Якби її зменшили до зросту людини заввишки 1,7 метра, уся туманність була б завширшки приблизно від 220 до 370 метрів.
Туманність приблизно в 90–150 разів ширша за відстань від Сонця до Проксими Центавра, найближчої зорі.

Ета Кіля

Ета Кіля — система щонайменше з двох зір. Більша з них має масу приблизно в 100 разів більшу за масу Сонця й випромінює приблизно в 5 мільйонів разів більше світла. У 1840-х роках система спалахнула й кілька років була другою за яскравістю зорею на нічному небі, а до 1870-х років зникла з виду. Під час того спалаху вона скинула понад 10 мас Сонця газу, з якого утворилася Туманність Гомункул.

Зорі такої маси живуть лише близько 3 мільйонів років, а потім вибухають як наднові — вибухи масивних зір. За астрономічними мірками, Ета Кіля, імовірно, вибухне найближчим часом. Очікується, що в туманності Кіля протягом найближчих 1–2 мільйонів років вибухне кілька наднових.

Розсадник масивних зір

Туманність світиться завдяки ультрафіолетовому світлу від її найгарячіших, найбільш масивних зір. Сьогодні її освітлюють переважно 65 дуже гарячих зір так званого типу O. Упродовж більшої частини існування туманності її зорі випромінювали приблизно в 150 разів більше ультрафіолетового світла, що змушує світитися водень, ніж випромінюють зорі Туманності Оріона.

Це випромінювання разом із вітрами від зір стискає навколишні хмари холодного газу. Унаслідок цього навколо країв туманності починають утворюватися нові зорі, а те саме випромінювання випаровує хмари, з яких вони утворюються. Нікола-Луї де Лакайль відкрив туманність у 1752 році з мису Доброї Надії.