1 метр!
Гігантський гіпслендський дощовий черв’як, Megascolides australis, — один із найбільших відомих дощових черв’яків. Дорослі особини в середньому мають завдовжки близько 1 метра, а найдовший із знайдених станом на 2026 рік мав завдовжки близько 2 метрів. Цей вид мешкає лише на невеликій території Південного та Західного Гіпсленду в австралійському штаті Вікторія.
У дощового черв’яка немає сталої довжини. Його тіло розтягується й стискається, як міх гармошки, і залежно від того, розтягнений черв’як чи розслаблений, його довжина легко може збільшитися вдвічі. Тому вчені вважають масу надійнішою мірою розміру. Дорослі особини в середньому важать близько 200 грамів, а найважчий зі знайдених важив до 400 грамів.
За деякими повідомленнями, гігантські гіпслендські дощові черв’яки сягають понад 3 метри завдовжки. Беверлі Ван Праг, науковиця, яка вивчає цього черв’яка вже 30 років, вважає такі повідомлення перебільшеними. Вони можуть ґрунтуватися на вимірах черв’яків у розтягнутому стані.
Залізничні геодезисти знайшли перший відомий екземпляр у 1870-х роках і спершу сприйняли його за змію. Фредерік Мак-Кой, директор Національного музею Вікторії, у 1878 році описав його як новий вид дощового черв’яка.
Цей черв’як зустрічається на території близько 400 квадратних кілометрів, причому лише в розсіяних ділянках вологого глинистого ґрунту в її межах. Колонії трапляються переважно на берегах струмків і на стрімких схилах, обернених на південь. Черв’яки живуть у норах від місць поблизу поверхні до глибини 1–1,5 метра і виходять на поверхню лише тоді, коли сильна злива затоплює нори й виганяє їх. Один зі способів знайти колонію — прислухатися до булькотіння, яке черв’яки видають, пересуваючись мокрими норами.
Деякі дощові черв’яки відкладають до 1 000 яєчних коконів на рік. Гігантський гіпслендський дощовий черв’як відкладає один великий кокон завдовжки 4–9 сантиметрів, у якому міститься один молодий черв’як. Молодий черв’як вилуплюється приблизно за рік, а щоб стати дорослим, йому може знадобитися ще кілька років. У захищеному середовищі деякі особини прожили 10 років.
Повільне розмноження, крихке тіло й обмежена здатність до пересування означають, що колонія нелегко відновлюється, якщо її ґрунт перекопують, він пересихає або затоплюється. Станом на 2026 рік національний уряд Австралії вносить цей вид до переліку вразливих, а у штаті Вікторія він внесений до переліку видів під загрозою зникнення.