530 петаметрів!
Туманність Орла — це хмара газу й пилу, де утворюються нові зорі. Вона розташована в сузір’ї Змія на відстані приблизно 5 500 світлових років від Землі. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, приблизно 9,46 трильйона кілометрів. Яскрава частина туманності в найширшому місці має в поперечнику приблизно 56 світлових років, або 530 трильйонів кілометрів. У її серці — Стовпи творіння, високі колони пилу й газу.
Туманність не має різкого краю, тому її розмір залежить від того, яке слабке свічення враховувати. Новий загальний каталог туманностей і зоряних скупчень (NGC) визначає для туманності Орла та її зоряного скупчення найбільший розмір 35 кутових мінут. Кутова мінута — це одна шістдесята частка градуса, тож це трохи більше за півградуса на небі.
Щоб перетворити кут на небі на ширину, потрібна відстань. Космічний телескоп «Гайя» виміряв відстані до сотень зір у зоряному скупченні туманності, і за цими даними скупчення розташоване приблизно за 5 500 світлових років від нас. На такій відстані 35 кутових мінут — це приблизно 56 світлових років.
NASA наводить розмір туманності 70 на 55 світлових років, а відстань до неї — 7 000 світлових років. Якщо взяти ближчу відстань за даними «Гайї», туманність виходить приблизно на одну п’яту меншою. Газ, що світиться слабше, поширюється далі: каталог світних водневих хмар 1959 року дає для всієї області ширину 90 кутових мінут, або приблизно 145 світлових років.
Стовпи творіння є на деяких із найвідоміших знімків космічного телескопа «Габбл». Усередині них утворюються нові зорі, приховані пилом у видимому світлі. Інфрачервоні знімки «Габбла» дають змогу побачити крізь пил молоді зорі.
Ультрафіолетове світло від скупчення молодих зір освітлює стовпи, а вітри цих зір повільно їх руйнують. У туманності є ще одна колона холодного газу й пилу, шпиль завдовжки 9,5 світлового року. Вона більш ніж удвічі довша за відстань від Сонця до найближчої до нього зорі.
Туманність Орла також називають Мессьє 16, або M16. Ця назва охоплює два об’єкти, які в каталогах подано окремо. Перший — світна хмара, внесена до каталогу як IC 4703. Другий — зоряне скупчення в ній, NGC 6611.
Швейцарський астроном Жан-Філіп Луа де Шезо відкрив туманність у 1745 році. Зоряне скупчення видно в невеликий телескоп, але щоб побачити Стовпи творіння, потрібні великий телескоп і чисте темне небо.