2.1 кілометрів!
Круїтні — астероїд у поперечнику близько 2,1 кілометра, що рухається навколо Сонця по траєкторії, пов’язаній із траєкторією Землі. Ця ширина випливає з інфрачервоних вимірювань, які 2010 року зробив космічний телескоп НАСА. Раніша оцінка, що спиралася лише на видиму яскравість астероїда, давала близько 5 кілометрів.
Розмір Круїтні з’ясовують за сонячним світлом, яке астероїд відбиває, і за теплом, яке він випромінює. 1997 року команда, що виявила його незвичну орбіту, оцінила ширину астероїда приблизно в 5 кілометрів за його яскравістю. Цей метод залежить від того, скільки сонячного світла, за припущенням, відбиває поверхня. Хибне припущення може дати дуже хибний розмір.
2010 року космічний телескоп НАСА WISE виміряв інфрачервоне світло, тобто тепло, що йде від Круїтні. Це тепло залежить переважно від розміру астероїда і лише слабко від того, наскільки темна його поверхня. З вимірювань виходить ефективний діаметр — ширина кулі, що їм відповідає, — близько 2,1 кілометра. Вони також показують, що поверхня астероїда має високу відбивну здатність, і з такою відбивною здатністю метод яскравості дає ті самі 2,1 кілометра.
Круїтні обертається навколо своєї осі приблизно раз на 27 годин. Яскравість астероїда сильно зростає й спадає під час обертання.
Круїтні робить один оберт навколо Сонця за 364 дні, що майже точно дорівнює тривалості земного року. Орбіта Круїтні — витягнутий овал, нахилений приблизно на 20 градусів до орбіти Землі. Відстань астероїда від Сонця змінюється від 0,48 до 1,51 астрономічної одиниці. Астрономічна одиниця — це середня відстань від Землі до Сонця, близько 150 мільйонів кілометрів.
Якщо дивитися із Землі, Круїтні щороку описує петлю, схожу на квасолину, і ця петля поволі зсувається вздовж орбіти Землі. Коли Круїтні наближається до Землі, гравітація Землі трохи змінює його орбіту, і астероїд починає дрейфувати у зворотний бік. Астрономи називають таку орбіту підковоподібною. Останній розворот стався близько 1900 року, а наступний очікують близько 2285 року.
Круїтні не є супутником Землі, бо обертається навколо Сонця, а не навколо Землі. Але й дуже близько до Землі він ніколи не підходить. Під час найтісніших зближень, які трапляються лише приблизно раз на 385 років, астероїд проходить приблизно за 0,1 астрономічної одиниці від Землі, а це приблизно в 40 разів більше за відстань до Місяця.
Дж. Д. Волдрон відкрив Круїтні 10 жовтня 1986 року в обсерваторії Сайдинг-Спрінг в Австралії. Астероїд спостерігали ще за три роки до того в Чилі, але не стежили за ним достатньо довго, щоб визначити орбіту. Підковоподібну траєкторію розпізнали лише 1997 року, коли Пол Вігерт, Кіммо Іннанен і Сеппо Міккола змоделювали його рух на комп’ютерах.
Повна назва астероїда — 3753 Круїтні, де 3753 — його номер у каталозі відомих астероїдів. Круїтні — найпоширеніша ірландська назва піктів, одного з давніх народів Шотландії. У їхніх легендах Круїтні був також родоначальником піктів, а його сім синів дали свої імена семи частинам піктського королівства.